Як стереотипи впливають на наше життя? Розробка уроку третього розділу курсу «Громадянська освіта»
Публікуємо урок до третього розділу курсу “Громадянська освіта” – “Як стереотипи впливають на наше життя” – який розробила експертка й авторка Платформи “Критичне мислення” Олена Пометун.
“Уявіть, що вам треба подорожувати цілу добу потягом в одному купе з кількома пасажирами. Прямо зараз оберіть собі бажаних супутників з переліку й поясніть, чому обрали саме їх:
1) демобілізований солдат, який повертається із зони АТО; 2) телевізійний продюсер, ймовірно з грішми; 3) чорношкірий чоловік з Танзанії; 4) молодий художник, ВІЛ-інфікований; 5) молодий хлопець з нашивкою Правого Сектору на куртці; 6) журналістка з Росії, яка приїхала в Україну в службовому відрядженні; 7) жінка, яка везе кошик з надзвичайно ароматними квітами; 8) переселенка з двома дітьми; 9) мусульманин з дружиною в національному одязі; 10) жінка, хвора на рак…”
Це лише фрагмент однієї з вправ пропонованого нижче уроку, в якому знайдете багато запитань і ситуацій для своїх учнів, що стимулюватимуть їх думати, спільно обговорювати проблему, розвивати критичне мислення.
Курс “Громадянська освіта” для 10-класників
Розділ третій “Людина в соціокультурному просторі”: ЯК СТЕРЕОТИПИ ВПЛИВАЮТЬ НА НАШЕ ЖИТТЯ
Очікувані результати
Після цього уроку учні зможуть
■ пояснювати, що таке стереотипи, як вони формуються і як впливають на поведінку людини, які є шляхи звільнення від стереотипів;
■ визначати власні стереотипи та їхній вплив на життя;
■ висловлювати власне ставлення до стереотипів та проявів стереотипної поведінки в себе й інших.
Хід уроку
Вступна частина
Починаючи урок, зазначте, що часто в розмові ми можемо почути такі вислови: “Та це ж всі знають, що…” і далі може бути: “жінки емоційніші, ніж чоловіки”, “всі татари хитрі”, “щоб добре лікували – треба завжди платити” тощо.
Запитайте учнів: “Чи можна довіряти таким судженням? Як вони називаються?”.
Зауважте, що сьогодні на уроці шукатимете відповіді на те, як реагувати на стереотипи, чому люди таке говорять та як це впливає на наше життя.
Основна частина
Запропонуйте учням пошукати власні стереотипи. Для цього попросіть їх обрати одне слово з переліку слів: українець, селянин, шахтар, туристка, конфлікт – і проілюструвати його малюнком. Потім хай, не підписуючи малюнок, передадуть його сусідові по парті. Сусід/сусідка мають здогадатись, що саме намальовано, і пояснити свою думку.
Потім обговоріть з учнями в загальному колі:
■ Чи відгадали вони слова, проілюстровані однокласниками? Чому?
■ Які з них можна назвати стереотипами? Чому?
Далі запропонуйте учням прочитати текст і подумати:
■ За якими ознаками можна відрізнити стереотипи?
■ Як вони впливають на поведінку і стосунки людей?
ЯК СТЕРЕОТИПИ ВПЛИВАЮТЬ НА СТОСУНКИ МІЖ ЛЮДЬМИ
“Грузини дуже емоційні”, “На Заході не люблять східняків”, “Усі мусульмани агресивні” – усі ці судження є прикладами негативних стереотипів у сприйнятті одних людей іншими.
Слово “стереотип” у перекладі з грецької означає “твердий відбиток”. Стереотип – стійкий і спрощений образ чи уявлення про явище, подію, людину чи групу людей. Він зазвичай ґрунтується на переконанні, що всі члени певної групи однакові й нічим не відрізняються один від одного, що всім членам певної групи притаманні схожі якості.
Припустимо, ви зустріли мешканця планети Марс, який розмовляв з вами грубо. Висновком, заснованим на стереотипі, буде: “Всі мешканці Марса – грубіяни”. Але що ви знаєте про інших мешканців планети? Чи всі вони невиховані та грубі? Можливо, ні. Деякі з них можуть бути саме такими, а деякі – ні.
Стереотипи та пов’язані з ними упередження (або передсуди) насамперед спрощують реальність і зводять людську різноманітність до однієї спільної групової риси чи характеристики: “вони всі такі…”: чиновники беруть хабарі; відмінниці – зануди; начальники – тирани; грузини – емоційні, чоловіки – мовчазні; жінки – пліткарки.
Стереотипи обумовлюють помилкове ставлення до ідей та явищ, часто призводять до хибних висновків.
Деякі зі стереотипів передаються з покоління в покоління, їх приймають на віру і не перевіряють. Деякі можуть виникати через брак інформації, під впливом певної ситуації, особистого досвіду і уявлень, прийнятих у громаді чи суспільстві.
Стереотипи впливають на нашу поведінку. Нерідко їх існування веде до перекручення реальності, коли, наприклад, незнайома група людей вважається ворожою, “не нашою”, адже вони не такі, як ми. Через стереотипи люди помічають тільки те, що підпадає під стереотип, і відкидають інформацію, котра йому суперечить. Через негативні стереотипи щодо іншої групи люди можуть не помічати або виправдовувати недоліки у власній групі.
– – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – – –
Після обговорення тексту за поставленими запитаннями, попросіть учнів уявити, що їм треба подорожувати цілу добу потягом в одному купе з кількома пасажирами. Прямо зараз вони мають обрати собі бажаних супутників з такого переліку:
1) демобілізований солдат, який повертається із зони АТО;
2) телевізійний продюсер, імовірно із грішми;
3) чорношкірий чоловік з Танзанії;
5) молодий хлопець з нашивкою Правого Сектору на куртці;
6) журналістка з Росії, яка приїхала в Україну в службовому відрядженні;
7) жінка, яка везе кошик з надзвичайно ароматними квітами;
8) переселенка з двома дітьми;
9) мусульманин з дружиною в національному одязі;
10) жінка, хвора на рак.
Потім об’єднайте учнів у групи по 4-5 осіб й попросіть ще раз звернутися до переліку пасажирів. На окремому аркуші по черзі хай поставлять знаки “плюс +” поряд з тими, з якими б вони їхали, і знак “мінус -” – кого б не хотіли мати за супутника.
Через 5 хвилин попросіть групи представити висновки, відповідаючи на запитання:
■ Проти кого з перелічених осіб найбільше плюсів? Як ви це пояснюєте?
■ Проти кого з перелічених осіб найбільше мінусів? Чому?
■ Чи є особи у списку, з якими б хотіли їхати всі?
■ Чи є особи у списку, з якими б ніхто не хотів їхати? Чому?
На завершення цієї вправи обговоріть у загальному колі: Чи проявились у виборах ваші спільні стереотипи? Які саме? До яких наслідків може призвести існування цих стереотипів?
Запросіть учнів подумати, чи можна відмовитись від стереотипів. Що потрібно для цього зробити? Після обговорення нехай порівняють свої думки з пам’яткою. Запитайте, чи знайшли учні в ній щось нове, важливе для себе?
Якщо залишається час, попросіть учнів у групах обрати та прочитати один з фрагментів (А чи Б), що складається зі стислого опису життєвої ситуації й думок фахівців. Запросіть їх прокоментувати ситуацію, спираючись на інформацію від фахівців. Можна допомогти їм, ставлячи запитання: У чому полягає конфлікт ситуації? Що кажуть про це фахівці? Чи траплялися вам у житті схожі ситуації? Як варто на них реагувати?
А. Ситуація
“Чоловік допив каву і кинув паперовий стаканчик біля лави. Жінка, яка проходила поруч, обурилася:
– Чому кидаєте сміття?
– Кажуть, що донецькі не достатньо культурні, так от вам, хай буде по-вашому…”
Думка фахівців
Стереотипи серйозно впливають не тільки на дії тих, хто є їх носіями, але і на суб’єкт стереотипу. Якщо до людини застосовується стереотипне судження, вона може підсвідомо намагатися відповідати ознакам, які їй приписують (вчені називають цей ефект “пророцтво, що виконується саме”).
Б. Ситуація
Група студентів дивилась відеозапис бесіди з дівчиною, яка відповідала на питання тесту здібностей. Одній групі розповіли, що дівчинка – з бідної родини, живе на окраїні, у неблагополучному районі, іншій – що це донька інтелігентів-вчених з респектабельного району. Перша група оцінила здібності дівчинки нижче середнього рівня і згадала, що вона не відповіла майже на половину запитань тесту. Друга група оцінила рівень здібностей як високий, згадавши, що вона на більшість питань відповіла правильно.
Думка фахівців
Стереотипи відрізняються стійкістю. Це забезпечує вибіркове сприйняття інформації: звертають увагу на частину інформації, яка відповідає стереотипу, а іншу частину ігнорують.
Підсумкова частина
Запросіть учнів обмінятись думками та враженнями від заняття, закінчуючи одне чи кілька речень:
Сьогодні для мене було важливо… Для мене було корисно…
Сьогодні на занятті я зрадів/зраділа, коли… Тепер я вмію…
Тепер я зможу…
Домашнє завдання
1. Потренуйтеся в навичках розпізнавання негативних стереотипів. Поміркуйте, чи є у вас стереотипи? Як вони впливають на ваші дії стосовно інших людей?
2. Спостерігаючи ситуації роз’єднання людей та аналізуючи його причини, спробуйте зібрати “колекцію” негативних стереотипів, що заважають людям з різних соціальних груп діяти разом.
3. Згодом об’єднайте свої “екземпляри” з тим, що назбирали друзі – можливо, вийде цілий “музей”, куди ви будете “приводити” тих, кому негативні стереотипи нав’язують руйнівну поведінку.
Олена Пометун, експертка й авторка Платформи “Критичне мислення”
Титульне фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos
Долаємо стереотипи, що заважають знайти роботу
Проблемою працевлаштування заклопотані різні люди: вчорашні студенти, що стали молодими фахівцями, досвідчені співробітники, які втратили місце роботи через ліквідацію підприємства, та просто бажаючі змінити умови праці або професію (спеціальність).
Стереотип 1. Усі хороші місця зайняті. Потрібно мати знайомства, зв’язки — тільки з їх допомогою можна розраховувати на пристойне місце.
Хто хоч раз шукав роботу, той мав можливість переконатися, що сьогодні існує безліч пропозицій на ринку праці. При певних зусиллях шукачів цілком реально працевлаштуватися навіть в солідну компанію та без протекції. Роботодавці знають, що, приймаючи на роботу претендента за знайомством, вони ризикують анітрохи не менше, ніж коли беруть людину, яка прийшла за направленням служби зайнятості чи за об»явою. «Протеже» цілком може виявитися неважливим фахівцем з непростим характером, якого, до того ж, складно буде звільнити.
Стереотип 2. Треба мати досвід роботи, щоб були шанси працевлаштуватися.
В сучасних умовах економічних стосунків, що розвиваються, на ринку праці затребувані самі різні фахівці. Є компанії, де добре організоване навчання недосвідчених співробітників. На деяких підприємствах роботодавцям потрібні кадри без практичних навичок (специфіка виробництва така, що людину легше навчити, ніж перенавчати). Найбільш прогресивні керівники бачать в недосвідчених працівниках (особливо молодих) величезні потенційні можливості, оскільки їм не заважають стереотипи, вони більше здатні до творчості, нестандартних рішень.
Стереотип 3. Якщо немає повної відповідності вашого резюме вимогам роботодавця, відправляти свої дані не варто.
Насправді, в оголошеннях керівник вказує максимальні очікування від кандидата. В цьому випадку куди важливіше буде правильно скласти резюме. Цьому мистецтву нескладно навчитися: у центрі зайнятості вам допоможуть це зробити |спеціалістів|у центраі зайнятостіта навчать різним навичкам самопрезентації та нададуть багато корисної інформації. Якщо вас зацікавила конкретна компанія, використовуйте для зв’язку не лише Інтернет: зателефонуйте до офісу та дізнайтеся, що необхідно, для того, щоб вас запросили на співбесіду. В особистій бесіді, можливо, вирішальною стане ваша чарівність та неповторність.
Стереотип 4. Роботу через газету, Інтернет не знайти — не слід і намагатися.
Скептичне відношення до таких пошуків викликане тим, що люди або не намагалися працювати з такою інформацією, або мають деякий негативний досвід. Якщо вам не вдалося знайти роботу за газетними об»явами, то висновки про недоцільність таких пошуків робити рано. Можливо, ви не вмієте відсівати «липові» пропозиції роботодавців чи докладаєте зусилля не в тому напряму. При пошуку через Інтернет також потрібні деякі навички: можна не лише виставити своє резюме, але і зайти на сайти компаній, що цікавлять вас, відстежуючи розділ «Вакансії».
Стереотип 5. Якщо вам «з порогу» нічого конкретного не обіцяють, відкладаючи предметну розмову про працевлаштування на майбутнє, то сподіватися нема на що.
Можливо, в даний момент просто нема кому займатися розглядом вашої кандидатури : роботодавець — у від’їзді, менеджер з персоналу — у відпустці. Також відомі випадки, коли кадрова політика передбачає оновлення персоналу на перспективу. Поцікавтеся, коли положення зміниться, і неодмінно прийдіть поговорити в інший час. Ваша наполегливість буде помічена, і ви, можливо, отримаєте роботу.
Стереотип 6. Якщо ваша трудова книжка свідчить про те, що ви поміняли декілька місць роботи, — у вас мало шансів на працевлаштування.
Насправді, сучасні роботодавці враховують нестабільність наших економічних умов, коли людина вимушена міняти місце роботи не лише за власним бажанням. Тому у багатьох керівників відношення до мобільних кадрів лояльне. Нині менеджери з персоналу звертають увагу, в основному, на той факт наскільки часто міняла людина роботу протягом одного року.
Вдалого вам пошуку роботи, в т.ч. за сприяння служби зайнятості.
Що народжує стереотипи? | Громадський Простір
Часто мене питали: “Так чому ж з`являються стереотипи?!” І відповіді “Я вивчу це питання детальніше, і потім ми з Вами ще раз поговоримо про це” мені не хотілося чути навіть від себе. Тому ми просто розмовляли, обмінювалися думками, досвідом, генерували спільні ідеї. Так, це не було просто. Але, безумовно, щиро і захоплююче.
P. S. Я все ж вивчаю це питання детальніше. І ми з Вами все ж можемо поговорити про це
Для себе я відкрила наукову статтю “Філософський погляд на проблему стереотипного мислення” Тимербулатової О. О. Найцікавіше нотую для вас.
– питання стереотипного мислення стоїть у відношенні впливу суспільної, масової свідомості на індивідуальне кожного з нас. Рішення – в отриманні нами об`єктивних знань
– стереотипи завжди формуються стихійно, але далеко не завжди базуються на здоровому глузді. Вони утворюються у результаті опосередкованого сприйняття чогось або когось. Тобто, ми включені у світ, нічого не знаючи про нього та не маючи попереднього досвіду. Нам “доводиться дослухатися” до вже існуючої інформації
– стереотипи – неадекватні («помилкові») штампи об’єктивної реальності, коли вони базуються на помилкових припущеннях людини
– стереотипи не мають чіткої аргументації, що призводить до внутрішніх протиріч та стійких забобонів
– проблема стереотипів в їх двоякості. З одного боку, вони полегшують процеси сприйняття гігантської кількості інформації, є носіями певних цінностей. З іншого боку, їх негативний вплив обмежує можливість пізнання нового. Виходить, що людина перетворюється на “соціального актора”, що суворо дотримується в своїй поведінці створених “нормативів”
– чимало етнічних, соціальних, релігійних проблем обумовлені дією стереотипів
– як можна подолати вплив негативних стереотипів на свідомість? Людина, здатна мислити вільно, ВПРАВІ ПРИЙМАТИ АБО НЕ ПРИЙМАТИ стереотипи. Головне рішення проблеми стоїть за вибором самої особистості. Приймаючи інформацію, людина зі всією відповідальністю повинна підходити до її сприйняття, піддавати сумніву, критичному аналізу
#українотипи #укреальність #Студії_живої_історії
UNFPA Ukraine | Не чоловічі професії? Три історії чоловіків, які ламають стереотипи
“Без стереотипів життя було б простішим”. Історія військового, який став вихователем
За спеціальністю Дмитро — технік-електромеханік. Після технікуму працював на залізниці, встиг відслужити в армії та навіть брав участь в АТО. Але у 29-річному віці Дмитро кардинально змінив своє життя: став інструктором з йоги, а на волонтерських засадах почав виховувати маленьких дітей в одному з благодійних фондів в Одесі.
“Служба змінила мої погляди, і на роботу зокрема. Я зрозумів, що хочу допомагати дітям, а не возити людей у потягах”, — розповідає Дмитро.
Новина про зміну роботи спочатку дивувала його друзів. “Майже у всіх це викликало подив, — каже чоловік, — всі починали одразу жартувати: «от тепер ти вусатий нянь!».
Проте подібні жарти Дмитра не надто бентежили. Навпаки — після здивування у людей часто виникає інтерес до його роботи. Інколи він навіть консультує своїх знайомих, яким цікаво спробувати нові методики виховання власних дітей.
Змінити професію для Дмитра було нелегко, адже для роботи у дитячому садочку необхідна спеціальна педагогічна освіта. Проте згодом він познайомився зі спеціалісткою по вихованню дітей за методикою Монтессорі. Вона саме набирала волонтерів для роботи з дітьми із малозабезпечених сімей.
“Вона поставила мені одне запитання: “хто для тебе ці діти?” Я відповів: “це просто маленькі люди, які ще не пристосувалися до життя. Я хочу їм допомогти”. І мене взяли”, — каже Дмитро.
Після співбесіди він пройшов тритижневий тренінг і почав працювати. У центрі, де працює Дмитро, діти можуть вільно обирати заняття до душі, а він допомагає їм розкрити свої здібності.
Він із задоволенням розповідає про своїх підопічних. Наприклад, деякі дуже цікавляться музикою і хочуть вчитися грати на інструментах. А дехто любить допомагати готувати їжу для інших: вони вчаться різати хліб, готувати салати.
Дмитру подобається допомагати дітям пробувати себе в тому, що їм цікаво: “Їм стає потім цікаво допомагати іншим. І це мене надихає: те, що вони стають небайдужими”.
Оскільки робота у фонді волонтерська, основний дохід Дмитро отримує, займаючись йогою з клієнтами. Дружина Дмитра теж працює, і вони разом наповнюють сімейний бюджет. “Інколи я заробляю більше, а інколи — вона. І в цьому немає жодної проблеми”, — каже Дмитро.
Стереотип про те, що виховання дітей — лише жіноча робота, має піти в минуле, каже Дмитро. Він вважає, що сьогодні панують інші цінності, які допоможуть зруйнувати багатовікові догми про те, хто якою роботою може займатися. Чоловік переконаний, що життя було б простіше без таких застарілих уявлень.
“Хіба є різниця у тому, якої статі вихователь, якщо дитина з радістю біжить вранці до садочка, аби більше часу проводити саме там?”, — риторично цікавиться Дмитро.
“Приходили, аби дізнатися мою орієнтацію”. Історія чоловіка, що працює в салоні краси
Віталій працює у студії косметології, де виконує роботу, яку в суспільстві заведено вважати не чоловічою»: нарощує вії, робить татуаж, а віднедавна почав займатися власне косметологією.
Те, що робота в нього стереотипно не чоловіча, Віталія не бентежить, адже він отримує від неї справжнє задоволення. Але так було не завжди.
За освітою Віталій — газоелектрозварювальник, він планував ходити в рейси на кораблях. Але після однієї невдалої спроби вирішив, що ця справа йому не до вподоби. І тому почав часто змінювати рід діяльності: певний час він пропрацював у модельному агентстві, потім — займався перекладом. Проте основна його робота була на митниці — він був оператором на митному терміналі.
Сім років тому Віталій познайомився зі своєю дівчиною, з якою зараз він перебуває у цивільному шлюбі. Вона і привела його в індустрію краси — дівчина запропонувала йому спробувати себе у нарощуванні вій. Хлопець пішов на спеціальні курси і легко оволодів новою навичкою.
Вже восьмий рік Віталій працює в індустрії краси, і не планує змінювати діяльність, адже свою роботу нарешті любить. «По-перше, я дуже люблю поговорити, — каже Віталій і сміється, — особливо я люблю спілкуватися з жінками. Тому мені легко знаходити спільну мову з клієнтками».
Майстер каже, що з дитинства захоплювався психологією, а робота в салоні для нього — це прекрасна можливість вислухати людину і спробувати проаналізувати її особисті проблеми.
«Ми можемо щось обговорити, десь я можу допомогти, можливо, порадити щось. Мені це завжди подобалось», — каже Віталій і додає: часто клієнти приходять саме до нього, бо хочуть з ним поспілкуватися.
Чоловік, який працює у салоні краси — явище для багатьох незвичне, а тому Віталію часто доводиться стикатися із стереотипами через свою роботу. Траплялось і так, що клієнтки приходили суто для того, щоб поцікавитися, яка у Віталія сексуальна орієнтація.
«Спочатку це було неприємно, але зараз я вважаю, що це просто кумедно», — згадує Віталій. Упереджене ставлення з боку клієнтів Віталій зміг використати собі на користь. Як він каже, це був певний «хайп»: люди ще більше цікавились майстром-чоловіком, який виконує «жіночу» роботу. Наприклад, клієнтки Віталія часто надають перевагу йому, адже шукають саме чоловічий погляд на красу.
Проте стаються і неприємні ситуації. Чоловік однієї з клієнток запідозрив, що майстер є коханцем його дружини. Як згадує Віталій, чоловік чекав на нього біля салону, а одного разу ледь не кинувся на нього із кулаками. «Я вчасно відійшов у бік. І зрештою все обійшлося: він заспокоївся. Але навіть до такого доходить», — пригадує Віталій.
Коли він лише починав працювати у салоні краси, з нього часто кепкували, в основному, поза очі: «Особисто мені ніхто не казав нічого, але час від часу я дізнавався про те, що наді мною жартують, від знайомих».
Часто жарти були саме гомофобні: ніби робота Віталія не достатньо чоловіча — «отже, гейська». «Чоловіки чомусь вважають, що нарощування вій — це несерйозна робота і не може бути по-справжньому цікавою чоловікам», — каже він.
Зараз цькування втихло, каже майстер, бо люди побачили, що робота естетиста може бути прибутковою, а сам майстер — успішним і затребуваним. «Коли я почав нормально заробляти і почав розвивати нашу спільну з дівчиною студію, недоброзичливці просто замовчали. Вони побачили, що я на своєму місці, і людям подобається результат моєї роботи. Тому ці питання самі по собі почали закриватися», — каже Віталій.
Естетист з Одеси є дійсно затребуваним: він їздив проводити майстер-класи до Чехії, а потім залишився трохи попрацювати у місцевому салоні. Черга з клієнтів і клієнток саме до нього вишукувалась така довга, що власниця ще довго не хотіла Віталія відпускати додому. Тому майстер впевнений: стереотип про те, що у сфері краси жінки є кращими фахівчинями за чоловіків, — це лише стереотип.
“А немає жінки-лікарки?”. Гінеколог про стереотипи та курйозні ситуації
Артем працює акушером-гінекологом вже п’ять років. І в його професії він скоріше — біла ворона, адже переважна більшість гінекологів — це жінки. На думку Артема, це через уявлення у суспільстві, що жінки краще розуміють інших жінок, а отже, і інтимні проблеми жінок нібито теж краще розуміють жінки.
Він прийшов у лікарську професію випадково: не мав ідей, куди вступати, а батьки жартома порадили вступати у медичний університет. З першого курсу студент подумував стати гінекологом. Але спочатку це були лише з корисливих мотивів, адже професія грошовита.
Згодом, опинившись у лікарні і залишаючись працювати на своїх перших чергуваннях, Артем зрозумів, що гінекологія йому до вподоби із професійної точки зору. Зараз свою роботу він описує так: «Гінекологи — це найщасливіші лікарі, тому що усі наші пацієнти видужують, а наші зусилля завжди виправдані».
Артем пояснює, найголовніше у роботі гінеколога — це щастя жінок, які приходять до нього на прийом. І він як лікар допомагає його забезпечити. Але через те, що він — чоловік, Артему часто доводиться стикатися зі стереотипами, недоречними і часто вульгарними жартами про свою роботу.
«Гінекологія — це частина медицини, над якою, мабуть, знущаються найбільше через місце у тілі людини, з яким ми працюємо. Часто чуємо кпини і від лікарів інших спеціальностей», — каже Артем.
Найбільше лікаря непокоять навіть не глузування, а ставлення до нього саме з боку пацієнток через сором. Артему буває важко пояснити, що він лише виконує свою роботу, а не має ще якісь недоречні інтереси.
«Від початку роботи за спеціальністю, я стикався із курйозними ситуаціями. Одного разу о другій ночі приїхала жінка із кровотечею. До неї прийшов я, а вона знервовано питає: «невже ви будете мене оглядати? А немає жінки-лікарки? Але тоді був лише я», каже Артем.
Коли він працював на чергуваннях, такі ситуації виникали часто. І це заважало нормальній роботі. За час у професії Артем вже звик до подібного ставлення від пацієнток — він вже знає, як необхідно будувати діалог: «Я завжди намагаюсь дотримуватися професійного етикету і спілкуюся із пацієнтками лише на тему їхнього здоров’я. Коли починаєш пояснювати їм, яка саме в них патологія, у чому є проблема, вони починають більше довіряти і ставитися до мене як до справжнього фахівця, не зважаючи на те, що я — чоловік».
Професіоналізм гінеколога не має гендеру, вважає Артем. «У першу чергу ми особистості, але мало хто це розуміє. Буває дуже неприємно, коли тебе оцінюють по твоєму зовнішньому вигляду, а не по твоїх професійних навичках. Це неправильно», — каже він.
Фото: фотопроєкт «Нечоловіча професія?» у рамках проєкту «ТАТОХАБ. Одеса», який реалізується громадською організацією «Громадський Рух «Віра, Надія, Любов» у партнерстві з фондом ООН у галузі народонаселення «ЄС за гендерну рівність: разом проти гендерних стереотипів та гендерно зумовленого насильства», що фінансується Європейським Союзом та реалізується спільно з структурою ООН Жінки та UNFPA.
Важливо говорити або Чому стереотипи не мають вирішувати за тебе
Дитячий сміх швидко змінився на дитячий плач. Я обернувся. Сміялася дівчинка. Дівчинка виглядала безмежно щасливою і задоволеною життям. Вона бігала по мокрому після дощу газону біля львівської ратуші, хлюпаючи своїми ґумаками. Руки по лікті в українському чорноземі, а обличчя світиться щастям. Недовго, на жаль. До дівчинки підходить роздратована мама: «Ну подивився, на кого ти схожа! Ти ж дівчинка! А дівчатка виростають принцесами! Але з такими руками ти принцесою ніколи не станеш! Мерщій митися, замазуро!». Мама взяла доньку на руки і пішла до громадської вбиральні. Дитина плакала.
…Усе починається у дитинстві, коли дівчинці забороняють лазити по деревах разом з хлопчиками, бо «так не личить». А з хлопців, приміром, кепкують, коли їм більше подобається займатися малюванням, а не грати футбол на майданчику. А ще їм не можна плакати, бо це не «по-чоловічому». Уже тут особистості, яка мала би мати свободу самовираження і свободу вибору, вказують, що можна, а чого не можна робити «справжнім» жінкам і чоловікам.
Та «найкращий» період для вкорінення ґендерних стереотипів – це період шкільного навчання. Тут вони розквітають, розростаються і на довгі роки засідають у головах дітей. Згадайте, як у школі до учениць було більше вимог, бо «дівчата від своєї природи старанніші», чи як хлопцям нав’язували думку, що вони більш здібні до технічних наук, а «у дівчат немає логіки». Уже на такому ранньому етапі виникають проблеми, які пізніше призводять до невпевненості та нереалізованості жінок і токсичної маскулінності у чоловіків.
Вибратися з пастки стереотипів складно. На жаль, ми досі живемо у реальності, де є поділ на «чоловічу» та «жіночу» справу, де все ще існує «робота не для жінки» та «не чоловічі заняття». Тому вибір майбутньої професії часто робиться не з власних бажань і мрій, а з прийнятих суспільних норм.
Ви ніколи не задумувалися, чому серед усіх, хто вчиться на філології, лише 15% чоловіки? А якщо поглянете на механічну інженерію, то отримаєте діаметрально протилежні цифри – лише 1800 дівчат із майже 17 тисяч студентів та студенток здобувають ступінь бакалавра. Це дані Держкомстату за 2020 рік. І вони добре ілюструють, як стереотипи будують стіни, які потім складно здолати тим, хто їх не визнає.
Дуже показова історія із школи, яку розповіла моя знайома. Вона навчалася в спеціалізованій школі з поглибленим вивченням фізики та математики. Але в 11 класі вкрай мало дівчат обрали фізику для складання ЗНО. Чому? Бо вчителька, яка викладала цей предмет, на кожному уроці не втомлювалася повторювати, що фізика не для дівчат. Це виключно чоловічий предмет. І що дівчатам не варто повторювати її помилку, бо потім доведеться мучитися все життя. Після таких «надихаючих» промов більша частина дівчат відмовилися складати фізику на ЗНО, побоюючись провалити іспит.
Ґендерні стереотипи і їх шкідливий вплив не обмежуються вибором майбутньої професії. Значно глибше вкорінені стереотипи та упередження, пов’язані із роллю чоловіка та жінки у суспільстві. Виховання дітей – для жінки, а от чоловік має бути «добувачем» і повністю забезпечувати свою сім’ю. Такі результати опитування від соціологічної групи «Рейтинг» піврічної давності. Більшість респондентів вважають, що успішна кар’єра є важливішою для чоловіків, а от для жінки головне покликання – народжувати дітей і повністю присвячувати себе їх вихованню. Тут не йдеться про те, що такий розподіл є чимсь ненормальним. Це цілком прийнятна модель сім’ї. Справа в іншому. Це НЕ ЄДИНА модель, а лише один з варіантів.
Хочеться пожартувати, що якби подібні питання поставити українцям і українкам кілька століть тому, то результат був би приблизно такий же, але ні. Більшість опитаних не погодилися із думкою, що жінка повинна слухатися чоловіка, а для повноцінної самореалізації їй досить бути домогосподаркою. Потрохи такі архаїзми залишаються в минулому. Але ми ще дуже сильно відстаємо від світу, який стрімко змінюється.
Ґендерні стереотипи зачіпають обидві статі. Жінки долають більше перепон на шляху до успіху в роботі, бо часто цей шлях значно довший і більш тернистий. Чоловіки стають заручниками нав’язаних образів і правил. «Не плач, ти ж чоловік», «не поводься, як дівчинка» – з самого дитинства хлопчики чують ці фрази, які потім відгукуються у дорослому житті. Токсична маскулінність будує ілюзії, яким має бути образ чоловіка, і це приносить багато невпевненості тим, хто не відповідає цьому образу.
Ототожнювати сльози, вразливість, емпатію лише з жінками – «привіт» з дитинства, коли дівчат виховували «ніжними і добрими», а хлопчиків «сильними та мужніми». Однак жінки, погодьтеся, також можуть бути цілеспрямованими, рішучими, прямолінійними та мати твердий характер. А чоловіки можуть бути чуйними, творчими і вразливими. Емоції не мають ґендерної ознаки, а сльози чи сила – не є властивістю однієї статі. Кожен і кожна має право на вразливість, емоційність, на допомогу і підтримку, коли неможливо впоратися самотужки.
Саме тому Рух солідарності за ґендерну рівність HeForShe розпочав University Tour регіонами України. В п’ятницю зустріч відбудеться у Львові. Студенти та викладачі Львівського національного університету зможуть поговорити про стереотипи, сексизм, дискримінацію, насильство. Ці теми не можна замовчувати. Практика показує, що після турів у США, Великій Британії, Канаді та інших країнах в університетах створювались HeForShe-клуби – місця концентрації та дискусійні майданчики для небайдужої молоді. І це вагомий крок до змін. Цікаво, чи відбудеться так у нашому місті?
Чому я всоте розповідаю про шкоду ґендерних стереотипів? Тому що я хочу жити у суспільстві без стереотипів. Таке суспільство буде точно щасливішим і здоровішим. Бо кожен і кожна з нас думатиме про свої бажання і потреби, а не про обов’язок виправдати чиїсь очікування. І щоб ми стали таким суспільством, потрібна участь усіх нас.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
12 стереотипів у роботі з персоналом
Стереотипи допомагають зекономити час та енергію при розв’язанні різноманітних ситуацій. Завдяки стереотипам ми узагальнюємо інформацію про наше оточення, робимо світ навколо нас більш зрозумілим.
Проте стереотипи мають і негативні наслідки: спотворення реальності, формування відчуття нетерпимості до «іншого», помилкового уявлення про людей чи ситуацію.
Розглянемо декілька стереотипів у роботі з персоналом (у різних HR-процесах).
Стереотип 1.
Резюме – показник професіоналізму кандидатаНасправді рівень підготовки резюме (форма і зміст) все ще залишається дуже низьким. Тому власник «нерелевантного» резюме може виявитися висококласним фахівцем (особливо це стосується сфер, у яких письмове висловлювання думок не є важливою компетенцією). І навпаки, людина може скористатись послугами кар’єрного консультанта, замовити написання резюме, проте не відповідати заявленому де-факто. Зазвичай прояснити ситуацію допомагає телефонне інтерв’ю.
Стереотип 2. Гало-ефект, або ефект ореолу
Якщо ми відзначили у кандидата низку позитивних рис, то, швидше за все, будемо вважати, що йому притаманні й інші позитивні якості. І, навпаки, якщо ми звернули увагу на негативні риси, то більш прискіпливо будемо шукати й інші негативні характеристики.
Стереотип 3. Знайомі рекомендують тільки професіоналів
Вам рекомендують кандидата «по знайомству»? Варто провести з таким кандидатом співбесіду на загальних підставах. Адже нам зазвичай рекомендують «гарних людей», і завдання рекрутера – переконатися в їхній професійній компетентності.
Читайте еще: Як HR-менеджеру спланувати рік: 6 ключових сфер
Стереотип 4. Кандидат з великої/відомої компанії кращий
Вважається, що кандидат із таким досвідом обов’язково буде сильнішим професіоналом, аніж кандидат із маловідомої компанії.
У такому разі слід пам’ятати, що ми оцінюємо не компанії, а кандидатів. Варто перед співбесідою ще раз переглянути модель компетенцій для цієї посади та робити висновок щодо кандидата з огляду на конкретну інформацію, отриману від нього.
Стереотип 5. На роботу варто брати приємних співрозмовників
Люди, з якими приємно спілкуватися, сприймаються як кращі фахівці, аніж «важкі» в комунікації кандидати. Знову-таки, варто пригадати мету співбесіди та які саме компетенції кандидата потрібно оцінити.
Стереотип 6. Селективне сприйняття
Цей стереотип змушує людину звертати увагу лише на ту інформацію, яка буде підтверджувати «правильність» її переконань (рекрутери також часто роблять саме так).
Стереотип 7. Молоді люди більш активні, ніж люди «у віці»
Насправді є багато прикладів людей старшого віку, які беруть активну участь у суспільному житті, мають хобі, багато подорожують, відкривають свої проекти. Світ постійно змінюється, покращується якість життя, з’являється більше можливостей. І досить дивно, що в 21 столітті в багатьох компаніях все ще живий ейджизм.
Стереотип 8. У команді мають бути люди приблизно одного віку
Це теж прояви ейджизму. До речі, лише за один день авторка статті у стрічці Фейсбуку побачила скріншоти листування двох своїх знайомих з роботодавцями щодо відмови в працевлаштуванні. Причина – вік: 36 та 42 роки. «Нам у команді по 23-25 років. Хочемо працювати з ровесниками» – ось такий фідбек. І не важливо, що кандидат своїми знаннями, досвідом зробив би команду сильнішою.
Стереотип 9. Адаптація – зайва витрата часу та грошей
Як швидко керівники забувають свій емоційний стан у перші дні виходу на роботу! Зміна роботи – завжди стрес, і чим краще буде побудований процес адаптації в компанії, тим швидше працівник зможе ефективно виконувати свою роботу.
Читайте еще: Хорошо поработали: 3 простых техники для подведения итогов в команде
Стереотип 10. Оцінка “на око”
Впровадження процесу оцінки персоналу допомагає подолати стереотипи в роботі з людьми. Адже часто оцінка робиться суб’єктивно і базується на таких безпідставних принципах:
- Якщо працівник погоджується зі всіма словами та діями керівника, наслідує його в своїй роботі – це хороший працівник
- Працівник оцінюється в порівнянні з іншими працівниками, а не за результатами роботи (і маємо кращого з гірших)
Стереотип 11. Мотивувати працівників немає сенсу
Компанія з таким стереотипом ризикує перетворитися на організацію з тотальним контролем, що врешті-решт приведе до демотивації працівників. Навіть найбільш самомотивовані люди потребують визнання, зворотного зв’язку, відчуття своєї причетності до компанії.
Стереотип 12. Говорити про матеріальну складову мотивації – соромно
Через цей стереотип фахівець ладен звільнитись і знайти роботу з більшим заробітком, ніж обговорювати з роботодавцем питання адекватного рівня заробітної плати.
Є ще безліч стереотипів, наприклад, щодо зовнішності та гендерних:
- Люди в окулярах – розумні, ерудовані
- Повні люди – добрі
- Люди з тонкими губами – злі
- Схожі на нас люди є більш надійними
- Люди низького зросту схильні до комплексу Наполеона
- Є “чоловічі” та “жіночі” професії
- Жінка не може бути хорошим математиком/програмістом
- “Жіноча” логіка
Як не потрапити під вплив стереотипів?
Насамперед варто розвивати критичне мислення, а саме:
- Вчитися ставити питання. Наприклад: “Чим саме мені сподобався кандидат? Чи відповідає він вимогам, вказаним у заявці клієнта/профілі посади, чи це моя суб’єктивна оцінка?”
- Вчитися не приймати миттєві рішення
- Розвивати навичку роботи з інформацією
- Перевіряти факти та розпізнавати фейки
- Розвивати в собі «здоровий» скептицизм
Надія Березова, HR-консультант, сертифікований коуч, викладач курсів HRM
У Британії вперше заборонили рекламу через гендерні стереотипи.
Що в ній було?Автор фото, MondelezUK
У Великій Британії вперше заборонили телевізійну рекламу за новим кодексом, який покликаний боротися з гендерними стереотипами.
Йдеться про два рекламні ролики американської компанії Mondelez і німецького автовиробника Volkswagen.
Перший — це реклама сиру «Філадельфія». Героями відео виступають два чоловіки, які відволікаються на їжу, забувають про своїх дітей і залишають їх на конвеєрній стрічці.
На це відео в Управління зі стандартів реклами (ASA) поскаржилися 128 людей. На їхню думку відео поширює старий гендерний стереотип, про те, що чоловіки не здатні піклуватися про дітей і є настільки некомпетентними, що становлять для дітей небезпеку.
Друге відео — реклама Volkswagen — є нарізкою кадрів різних людей в різних обставинах: чоловік і жінка, що ночують у палатці, космонавти на борту космічного корабля, параспортсмен під час тренування і жінка, що сидить на лавці поряд із дитячим візком.
У частини глядачів, які звернулися зі скаргами до ASA, склалося враження, що відео так само поширює гендерні стереотипи: мовляв, чоловіки в ньому зображені активними, тоді як жінкам, навпаки, відведена пасивна роль.
Автор фото, Volkswagen
Представниця ASA Джесс Тай розповіла BBC, що використання гендерних стереотипів у рекламі може завдати великої шкоди в реальному житті.
«З рекламою, яка протиставляє чоловічі й жіночі стереотипи, потрібно бути дуже обережними. Мова йде про те, яким може бути загальний ефект від використання таких гендерних стереотипів».
Водночас Mondelez і Volkswagen із претензіями на свою адресу не згодні.
Так, у Mondelez пояснили, що у своїй рекламі, навпаки, хотіли закріпити позитивний образ чоловіків та їхню активну роль у вихованні дітей.
Представники Volkswagen так само запевняють, що в їхній рекламі немає жодного натяку на те, що догляд за дітьми — це виключно жіноча справа.
Нові правила для реклами були затверджені ASA минулого місяця.
Передбачається, що відтепер у рекламі не буде жінок, які, приміром, не здатні припаркувати авто, або чоловіків, які відмовляються виконувати хатню роботу.
Правила поширюватимуться на всі медіаресурси: газети, журнали, телебачення і інтернет.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
стереотипов | Гендерные инновации
Стереотип — это широко распространенное упрощенное и эссенциалистское представление о конкретной группе. Группы часто формируются стереотипами на основе пола, гендерной идентичности, расы и этнической принадлежности, национальности, возраста, социально-экономического статуса, языка и т. Д. Стереотипы глубоко укоренились в социальных институтах и культуре в целом. Они часто проявляются даже в раннем детстве, влияя и формируя то, как люди взаимодействуют друг с другом. Например, дизайнеры видеоигр разработали игровую платформу для девочек в розовом цвете, потому что это то, чего, по мнению родителей (которые покупают игру), хотели их девочки. Сами девушки предпочитали более темные цвета металлик (Rommes, 2006).
Гендерные стереотипы отражают нормативные представления о женственности и мужественности, женщинах и мужчинах. Тем не менее, как и все аспекты гендера, то, что составляет стереотипную женственность или мужественность, варьируется в зависимости от культуры и на протяжении исторического времени. Гендерные стереотипы обычно изображают женственность и мужественность как бинарные противоположности или дуализмы, как, например, эмоциональность и рациональность.
Излишне упрощая свой предмет, стереотипы игнорируют как сложность, так и разнообразие, обнаруженное эмпирически, когда изучается реальных человек и их практики; по самой своей природе стереотипы искажают группы, которые они пытаются описать. Стереотипы часто сохраняются даже тогда, когда статистические реалии, на которых они когда-то основывались, меняются. Например, стереотип женщины-домохозяйки сохранился даже в странах, где большинство женщин имеют оплачиваемую работу полный рабочий день.
По всем этим причинам стереотипы не являются надежной основой для интерпретации в ходе исследования или для суждения о целевых пользователях и покупателях. Исследователи и инженеры должны бросить вызов стереотипам и вместо этого искать более эмпирически обоснованные основы для размышлений о группах, для которых они стремятся исследовать или разрабатывать технологии. Женственность и мужественность динамичны и множественны. У женщин, например, самые разные интересы и навыки.Если мобильный телефон разработан для «стереотипной» женщины, он не понравится женщинам, которые не соответствуют продвигаемому стереотипу (Faulkner, 2004).
Как избежать стереотипов
- 1. Узнайте о реальных людях и практиках — в разных классах, регионах, образовании и т.д .; не делайте предположений, основанных на нормативных или стереотипных представлениях о женщинах и мужчинах.
- 2. Рассмотрите как структурные, так и культурные механизмы, с помощью которых часто поддерживается гендерное разделение и неравенство. Методы, основанные на наблюдениях, с большей вероятностью выявят важную невидимую динамику, чем интервью или опросы, не в последнюю очередь потому, что фактическая практика людей может отличаться от их представлений о себе.
- 3. Стремитесь выявить «несоответствия» между гендерными нормами, предположениями или стереотипами и реальными людьми или практиками. Это может открыть плодородные пространства для творческих, учитывающих гендерные аспекты инноваций — инноваций, способных стимулировать научно-технический прогресс и в то же время улучшить гендерное равенство.
Стереотип угроза
Стереотипы могут отрицательно сказаться на производительности. «Стереотипная угроза» — предполагаемая угроза быть сведенной к стереотипу группы, с которой он отождествляется, — может побудить способных индивидов внутри группы «соответствовать» негативному стереотипу своей группы. Например, когда молодым женщинам напоминают об их поле перед прохождением теста по математике, когда их просят поставить галочку в квадрате «женский» или «мужской», они, как правило, получают более низкий балл, чем когда нет поля «Ж / М» для отметки (Стил , 1997).Аналогичным образом, успеваемость белых студентов инженерных специальностей на тесте по математике снижается, если этим мужчинам говорят, что азиатские студенты инженерных специальностей сдают тот же тест (Page, 2007).
Процитированные работы
Фолкнер, В. (2004). Стратегии включения: гендер и информационное общество . Эдинбург: Эдинбургский университет.
Пейдж, С.(2007). Разница: как сила разнообразия создает лучшие группы, фирмы, школы и общества . Принстон: Издательство Принстонского университета.
Роммес, Э. (2006). Гендерно-чувствительные методы проектирования. В Trauth, E. (Ed.), Encyclopedia of Gender and Information Technology , pp. 675-681. Херши: Издательство Idea Group.
Стил, К. (1997). Угроза в воздухе: как стереотипы формируют интеллектуальную идентичность и производительность. Американский психолог, 52 (6) , 613-629.
Гендерная идентичность и роли | Женские черты и стереотипы
В нашем обществе есть набор представлений о том, как мы ожидаем от мужчин и женщин, чтобы они одевались, вели себя и представляли себя.
Каковы гендерные роли?
Гендерные роли в обществе означают, как мы должны вести себя, говорить, одеваться, ухаживать и вести себя в зависимости от того, какой у нас пол.Например, от девочек и женщин обычно ожидается, что они будут одеваться по-женски и будут вежливыми, любезными и заботливыми. Обычно ожидается, что от мужчин будут сильные, агрессивные и смелые.
В каждом обществе, этнической группе и культуре есть ожидания относительно гендерных ролей, но они могут сильно отличаться от группы к группе. Они также могут со временем меняться в одном и том же обществе. Например, розовый раньше считался мужским цветом в США, а синий считался женским.
Как гендерные стереотипы влияют на людей?
Стереотип — это широко распространенное суждение или предвзятость в отношении человека или группы, даже если оно слишком упрощено и не всегда верно.Стереотипы в отношении пола могут стать причиной неравного и несправедливого обращения из-за пола человека. Это называется сексизмом.
Существует четыре основных вида гендерных стереотипов:
Личностные черты. Например, от женщин часто ожидается уступчивость и эмоциональность, а от мужчин — уверенность в себе и агрессивность.
Домашнее поведение — Например, некоторые люди ожидают, что женщины будут заботиться о детях, готовить и убирать в доме, в то время как мужчины заботятся о финансах, работают с автомобилем и ремонтируют дом.
Профессии — Некоторые люди быстро предполагают, что учителя и медсестры — женщины, а пилоты, врачи и инженеры — мужчины.
Внешний вид — Например, ожидается, что женщины будут худыми и изящными, а мужчины — высокими и мускулистыми. Также ожидается, что мужчины и женщины будут одеваться и выглядеть стереотипно для их пола (мужчины в брюках и с короткой стрижкой, женщины в платьях и с макияжем.
Гиперженственность — это преувеличение стереотипного поведения, которое считается женским.Гиперженские люди преувеличивают те качества, которые они считают женскими. Это может включать в себя пассивность, наивность, сексуальную неопытность, мягкость, кокетливость, грациозность, заботу и принятие.
Гипермаскулинность — это преувеличение стереотипного поведения, которое считается мужским. Гипермужные люди преувеличивают качества, которые они считают мужскими. Они считают, что должны соревноваться с другими мужчинами и доминировать над женщинами, будучи агрессивными, мирскими, сексуально опытными, бесчувственными, физически внушительными, амбициозными и требовательными.
Эти преувеличенные гендерные стереотипы могут затруднить отношения между людьми. Гиперженские люди с большей вероятностью будут терпеть физическое и эмоциональное насилие со стороны своих партнеров. Гипермужные люди более склонны к физическому и эмоциональному насилию по отношению к своим партнерам.
Крайние гендерные стереотипы вредны, потому что не позволяют людям полностью выражать себя и свои эмоции. Например, мужчинам вредно чувствовать, что им нельзя плакать или выражать чувствительные эмоции.И женщинам вредно чувствовать, что им нельзя быть независимыми, умными или напористыми. Разрушение гендерных стереотипов позволяет каждому проявить себя как можно лучше.
Как мне бороться с гендерными стереотипами?
Вы, вероятно, видите повсюду гендерные стереотипы. Возможно, вы также видели или сталкивались с сексизмом или дискриминацией по признаку пола. Есть способы бросить вызов этим стереотипам, чтобы помочь всем — независимо от их пола или гендерной идентичности — чувствовать себя равными и ценными как люди.
Укажите на это — журналы, телевидение, фильмы и Интернет полны негативных гендерных стереотипов. Иногда людям трудно увидеть эти стереотипы, если на них не указать. Будь этим человеком! Поговорите с друзьями и членами семьи о стереотипах, которые вы видите, и помогите другим понять, насколько сексизм и гендерные стереотипы могут быть вредными.
Будьте живым примером. Будьте примером для подражания для своих друзей и семьи. Уважайте людей независимо от их гендерной идентичности.Создайте безопасное пространство для людей, чтобы они могли выражать себя и свои истинные качества независимо от гендерных стереотипов и ожиданий общества.
Говорите — если кто-то делает сексистские шутки и комментарии, будь то онлайн или лично, бросьте им вызов.
Попробуйте. Если вы хотите сделать что-то, что обычно не связано с вашим полом, подумайте, безопасно ли это делать. Если вы думаете, что сможете, попробуйте. Люди будут учиться на вашем примере.
Если вы боретесь с полом или гендерной идентичностью и ожиданиями, вы не одиноки. Это может помочь вам поговорить с надежным родителем, другом, членом семьи, учителем или консультантом.
Негативных расовых стереотипов и их влияние на отношение к афроамериканцам — Научные очерки — Музей Джима Кроу
Стереотипы:
Негативные расовые стереотипы и их влияние на отношение к афроамериканцам
Лора Грин
Университет Содружества Вирджинии
Как люди, мы естественно оцениваем все, с чем соприкасаемся.Мы особенно попытаться получить представление и направление из наших оценок других людей. Стереотипы являются «когнитивными структурами, которые содержат знания, убеждения и ожидания воспринимающего. о человеческих группах »(Peffley et al., 1997, p. 31). Эти когнитивные конструкции являются часто создается из зерна истины, а затем искажается за пределы реальности (Hoffmann, 1986). Расовые стереотипы — это сконструированные представления о том, что все члены одной расы разделяют заданные характеристики.Эти приписываемые характеристики обычно отрицательны. (Джуэлл, 1993).
В этом документе будут определены семь исторических расовых стереотипов афроамериканцев. и продемонстрировать, что многие из этих искаженных образов все еще существуют в обществе сегодня. Кроме того, стратегии вмешательства и последствия этого исследования в расовые стереотипы.
Описание проблемы
Расовые стереотипы ранней американской истории сыграли важную роль в формировании отношение к афроамериканцам в то время. Образы самбо, Джим Кроу, Дикарь, Мамочка, тетя Джемима, Сапфир и Иезавель, возможно, сегодня не так сильны, но они все еще живы.
Самбо
Один из самых устойчивых стереотипов в американской истории — это самбо (Боскин, 1986). Этот широко распространенный образ простодушного и послушного черного мужчины восходит как минимум что касается колонизации Америки. Стереотип самбо процветал в годы господство рабства в США.На самом деле понятие «счастливый раб» суть карикатуры на самбо. Белые рабовладельцы лепили афроамериканцев, в целом, в образ веселого ребенка-переростка, который был счастлив служить своему мастер. Однако самбо считался ленивым от природы и поэтому полагался на свое мастер по направлению. Таким образом, институт рабства был оправдан. Епископ Южный дневник Уиппла за 1834-1844 гг. Свидетельствует об этом оправдании рабства. «Они кажутся счастливой расой существ, и если бы вы этого не знали, вы бы никогда не вообразили что они были рабами »(Боскин, 1989, с.42). Однако это были не только рабовладельцы. принявшие стереотип самбо (Боскин, 1989). Хотя самбо зародилось защита рабства, она простиралась далеко за эти пределы. Важно понимать огромный размах этого стереотипа. Он передавался через названия музыки и тексты песен, народные поговорки, литература, детские сказки и игры, открытки, названия ресторанов меню и тысячи артефактов (Goings, 1994).Белые женщины, мужчины и дети по всей стране распространился образ толстого, широко раскрытых, ухмыляющихся чернокожих мужчин. Это увековечивалось снова и снова, формируя устойчивое отношение к афроамериканцам на века. На самом деле «стереотип может передаваться так последовательно и авторитетно. в каждом поколении от родителя к ребенку это кажется почти биологическим фактом »(Боскин, 1986, стр.12).
Джим Кроу
Стереотипы афроамериканцев были перенесены на театральную сцену с появление черного менестреля (Энгл, 1978). Начиная с начала 19 века, белые исполнители затемняли лица обожженной пробкой, раскрашивали гротескно преувеличенно белые рты над их собственными, наделы шерстяные черные парики и вышли на сцену, чтобы развлекать общество.Созданным ими персонажем был Джим Кроу. Этот «городской денди» был северным аналог южной «плантации темнокожих» — самбо (Engle, 1978, стр. 3).
Артист Т.Д. Райс — признанный «создатель» американского менестрела блэкфейса. Его вдохновением для создания знаменитого танцевально-комедийного номера менестреля были старые, искалеченные, черный мужчина в лохмотьях, которого он видел танцующим на улице (Engle, 1978).В течение в то время закон запрещал афроамериканцам танцевать, потому что «скрестите ноги против господина» (Hoffmann, 1986, видео). Как жилье в соответствии с этим законом афроамериканцы разработали танец шаркающих ножек, в котором их ноги никогда не покинул землю. Человек с ограниченными физическими возможностями, которого Райс увидела в танцах таким образом, стал прототип для ранних менестрелей (Engle 1978).В 1830 году, когда «Папа» Райс исполнил этот же танец «… эффект был электрическим …» (Бин и др., 1996, стр. 7). белый актеры по всему северу начали исполнять «Джима Кроу» перед огромными толпами, так как отмечает нью-йоркская газета. «Войдя в театр, мы обнаружили, что он забит из ямы. к куполу … »(Энгл, 1978, стр. xiv). Эта популярность продолжалась, и на пике популярности эпоха менестрелей, десятилетия до и после Гражданской войны, не менее 30 постоянных компаний-менестрелей блэкфейс, выступающих по всей стране (англ. 1978).
«Пижамная» черная карикатура Джима Кроу стала изображением черного человека в разум белого западного мира (Энгл, 1978). Этот образ был еще более мощным в север и запад, потому что многие люди никогда не контактировали с афроамериканцами частные лица. Утверждалось, что «образ клоуна-менестреля был самый стойкий и влиятельный образ чернокожих в истории Америки »(Engle, 1978, п.xiv). Слова из народной песни «Джим Кроу», изданной Э. Райли в 1830 г., далее продемонстрировать передачу этого стереотипа афроамериканцев обществу: «Я Чистокровный ниггер, настоящая оле, и с головой и плечом я могу расколоть конский блок. Вращайся, поворачивайся и делай так, каждый раз, когда я кружу вокруг, я прыжок Джим Кроу »(Бин и др., 1997, стр. 11).
Метод представления афро-американцев как «шаркающих и протяжных» и танцующие, остроумные и высокие «скоморохи» эволюционировали с течением времени (Engle, 1978, п.xiv). Скромные афроамериканские актеры начали играть эти роли как на на сцене и в кино. Берт Уильямс был популярным афроамериканским артистом, который выступал это стереотип для белого общества. Ответ также был очень восторженным, так как 26 миллиона американцев пошли в кино, чтобы увидеть Эла Джолсона в «Певце джаза» (Boskin 1986).
Дикарь
Фильмы были и остаются мощным средством передачи стереотипов.Ранние немые фильмы, такие как «Ухаживание и свадьба енота» 1904 года, «Раб» в 1905 г. «Серии самбо» 1909-1911 гг. и «Ниггер» 1915 г. предложили существующие стереотипы. через увлекательную новую среду (Боскин, 1986). Премьера спектакля «Рождение нации». в период реконструкции в 1915 году акцент изменился с счастливого Самбо и претенциозные и неумелые стереотипы Джима Кроу к Сэвэджу.В этот D.W. Фильм Гриффита, Ку-клукс-клан укрощает ужасного, дикого афроамериканца через линчевание. После эмансипации образ угрожающего зверя от возродился «Темный континент». Оправдывались и поощрялись акты расового насилия. через упор на этот стереотип Дикаря. Срочное сообщение для белых было, мы должны поставить черных на их место, иначе (Боскин, 1986).
Старые темы об афроамериканцах начали всплывать перед лицом предполагаемой угрозы. Убеждения, что чернокожие были «неполноценными умственно, физически и культурно неразвитыми», и обезьяноподобным внешним видом »(Plous & Williams, 1995, p. 795) были поддержаны известными белые фигуры, такие как Авраам Линкольн, Эндрю Джонсон и Томас Джефферсон. Теодор Рузвельт публично заявил, что «как раса и в массе [негры] все вместе уступает белым »(Plous & Williams, 1995, стр.796). Девятое издание Энциклопедии «Британника», опубликованная в 1884 году, авторитетно заявила, что «… африканская раса оккупировала самое низкое положение эволюционной шкалы, таким образом предоставляя лучший материал для сравнительное исследование высших антропоидов и людей »(Plous & Williams, 1995, стр. 795). Идея афроамериканцев как обезьяноподобных дикарей была исключительно всепроникающий.Например, в 1906 году в зоологическом парке Нью-Йорка прошла выставка. с афроамериканцем и шимпанзе. Несколько лет спустя братья Ринглинг Цирк выставил «Человека-обезьяну», черный человек был в клетке с самкой шимпанзе. которые были обучены стирать одежду и вешать ее на веревку (Plous & Williams, 1995).
Были проведены научные исследования, чтобы установить надлежащее место афроамериканцев. в обществе.Ученые провели тесты и измерения и пришли к выводу, что чернокожие были дикарями по следующим причинам: «(а) ненормальная длина руки …; (б) вес мозга … [негр] 35 унций, горилла 20 унций, средний европеец 45 унций; (в) короткий плоский курносый нос; (г) толстые выступающие губы; (д) чрезмерно толстый череп; (f) короткие черные волосы, эксцентриситет эллиптические или почти плоские в сечениях и отчетливо шерстистый; и (g) толстый эпидермис »(Plous & Williams, 1995, стр.796). В добавление к эти предполагаемые анатомические различия, афроамериканцы считались гораздо менее чувствительны к боли, чем белки. Например, считалось, что чернокожие женщины испытывают небольшая боль во время родов и «… терпеть порезы почти … с такой же безнаказанностью, как собак и кроликов »(Plous & Williams, 1995, стр. 796). Эти стереотипы о животных-подобных дикари использовались, чтобы рационализировать суровое обращение с рабами во время рабства. как убийство, пытки и угнетение афроамериканцев после эмансипации.Однако можно утверждать, что этот стереотип существует и сегодня.
Существовало четыре стереотипа в отношении афроамериканок: мамочка, тетя Джемима, Сапфир и Иезавель. Самая стойкая из них — Мамочка. Хотя этот стереотип зародившись на юге, он в конечном итоге распространился по всем регионам. Как и в случае с самбо, стереотип мамочки возник как оправдание рабства.
Мамочка
Мамочка была крупной независимой женщиной с черной как смоль кожей и сияющими белыми зубами. (Джуэлл, 1993). Она носила тусклое ситцевое платье и головной платок и жила, чтобы служить ей. хозяин и хозяйка. Мамочка понимала ценность белого образа жизни. Стереотип предполагает, что она вырастила детей «массы» и очень любила их, даже больше, чем ее собственная.Ее склонность давать советы любовнице считалось безобидным и забавным. Хотя она относилась к белым с уважением, Мамочка была тираном в своей семье. Своим характером она доминировала над своими детьми и мужем-самбо. Это изображение Мамочка как контролер афроамериканского мужчины использовалась в качестве дополнительного доказательства о его неполноценности перед белыми (Jewell, 1993).
Поскольку мама была мужественной по внешности и темпераменту, она не рассматривалась как сексуальная существование или угроза для белых женщин (Джуэлл, 1993).Эта толстая, матронная фигура с ней пышная грудь и спина были полной противоположностью европейскому эталону красоты. Потому что она не представляла угрозы для белых, маму считали «… американкой, как яблочный пирог» (Джуэлл, 1993, стр. 41).
Стереотип «Мамочка» был представлен публике в литературе и кино. Возможно наиболее ярким примером является роль Мамочки, которую сыграла Хэтти МакДэниел в «Унесенных с ветром »(Гоингс, 1994).Книга, опубликованная в 1936 году Маргарет Митчелл, помогла чтобы сохранить мифическое прошлое афроамериканцев на старом Юге. Большое количество людей, чьи взгляды были сформированы этим изображением, демонстрируется через его феноменальный рекорд продаж. Библия — единственная книга, которая соперничает с «Унесенными ветром». в общем объеме продаж. Кроме того, версия фильма остается одной из самых кассовых. успехи в истории.Персонажи Митчелла одновременно покорили сердца американцев и закрепили в их сознании стереотипы об афроамериканцах (Goings, 1994).
Тетя Джемима
Стереотип тети Джемаймы развился из образа мамочки (Jewell, 1993). Она отличается от Мамочки тем, что ее обязанности сводились к приготовлению пищи. Это было через тетю Джемима, что связь афроамериканской женщины с домашней работой, особенно приготовление пищи, прочно вошло в сознание общества.В результате сотни тети Джемимы предметы коллекционирования нашли свое место на американских кухнях. Эти черные предметы коллекционирования включены держатели для списков покупок, солонка и перец, подставки для ложек, наборы для плиты, совки для муки, лопатки, миски для смешивания, держатели для спичек, чайники, подставки под горячее и гораздо больше (Гоингс, 1994). Пожалуй, самый известный образ тети Джемимы — в блинчике. рекламная кампания.Из Сент-Джозефа, штат Миссури, в 1889 году Крис Ратт выбрал «тетю Джемиму». как название его новой самовозрастающей смеси для блинов, потому что «это естественно заставило меня думать о хорошей кулинарии «. Очевидно, другие согласились, потому что кампания была мгновенной успех. Ратт продал свою компанию Davis Milling Co., которая выбрала Нэнси Грин в качестве Представитель продуктов тетушки Джемимы. У этого персонажа появились преданные поклонники как черные, так и белые.Для этих людей тетя Джемима стала реальностью. Ее лицо до сих пор можно найти на коробках для блинов. Хотя ее имидж немного изменился, стереотип продолжает жить (Goings, 1994).
Сапфир
Сапфир был стереотипом, закрепившимся благодаря популярному шоу «Amos ‘n’ Andy» (Джуэлл, 1993). Этот чрезвычайно популярный сериал начался на радио в 1926 году и превратился в телесериал, закончившийся в 1950-х (Боскин, 1986).В этом мультипликационном шоу изображено Сапфировый персонаж — властная, упрямая женщина, которая постоянно словесная битва со своим мужем, Кингфишем (Джуэлл, 1993). Сапфир обладал эмоциональной макияж мамы и тети Джемимы вместе взятых. Ее жестокая независимость и сварливость природа поставила ее на роль матриарха. Она доминировала над своим глупым мужем, выхолащивая его словесные оскорбления.Этот стереотип был безмерно смешным для белых американцев. Ее возмутительное «… рука на бедре, стиль показа пальцем …» помогло провести это шоу. через 4000 эпизодов, прежде чем он был удален из-за негативного расового содержания (Джуэлл, 1993, стр. 45).
Иезавель
Последний женский стереотип — Иезавель, блудница.Этот образ «плохого черного» девушка »олицетворяла неоспоримую сексуальную сторону афроамериканок (Джуэлл, 1993). Традиционная Иезавель была светлокожей стройной девушкой-мулаткой с длинными прямыми волосами. волосы и мелкие черты лица. Она больше напоминала европейский идеал красоты. чем любые ранее существовавшие изображения. Где, как мама, тетя Джемима и Сапфир были решительно Бесполые образы, этот стереотип был чрезвычайно привлекателен для белых мужчин.Создание гиперсексуальной соблазнительницы Иезавели сняли с белых мужчин ответственность в сексуальном насилии и изнасиловании афроамериканок. Черные женщины в таких случаях говорили, что они «просят об этом» (Гоингс, 1994, стр. 67).
Стереотипы сегодня
Хотя многое изменилось со времен самбо, Джим Кроу, Дикарь, Мамочка, Тетя Джемима, Сапфир и Иезавель, можно убедительно утверждать, что подобные стереотипы афро-американцев существуют в 1998 году.Автор Джозеф Боскин утверждает, что «… не сомневаюсь, что аспекты самбо живут в сознании белых и проявляются через расщелины американской культуры тонкими и изощренными способами »(Боскин, 1986, с. 15). Однако преобладающими современными стереотипами являются жестокие и жестокие афроамериканцы. мужчина и доминирующая, ленивая афроамериканка — Мать благосостояния (Пефли Гурвиц и Снайдерман, 1997).Недавние исследования показали, что белые, скорее всего, сохранят эти стереотипы особенно в отношении вопросов преступности и благосостояния. Как политический и законодательные решения по-прежнему контролируются белыми мужчинами, эти негативные предубеждения часто выражаются через формирование политики. В этом обществе есть очевидная тенденция дискриминировать и отказывать афроамериканцам в доступе к социальным учреждениям (Джуэлл, 1993).Исследование 1997 года, проведенное Peffley et al., Показало, что белые, которые придерживаются негативных стереотипов об афроамериканцах, судят их строже, чем они другие белые при принятии гипотетических решений о насильственных преступлениях и социальных пособиях.
Plous & Williams (1995) были заинтересованы в измерении того, в какой степени белые все еще придерживаться расовых стереотипов, сформировавшихся во времена «американского рабства»; однако они отметил отсутствие актуальных данных по этому поводу.Национальные опросы общественного мнения не измерять расовые стереотипы, но эти авторы обнаружили некоторые исследования, которые показали, что уверенность в том, что белые умнее, чем чернокожие. Plous & Williams заподозрили, что есть основания сомневаться в этом заключении, и провели их собственный обзор о нынешнем существовании стереотипов. Результаты показали, что 58,9 процент черных и белых людей подтвердили хотя бы одно стереотипное различие в врожденных способностях.Кроме того, белые в 10 раз чаще считаются лучшими. в художественных способностях и способности абстрактного мышления; и афроамериканцы были в 10 раз с большей вероятностью будет считаться лучшим по спортивным и ритмическим способностям. Дальше, 49 процентов испытуемых одобрили стереотипные различия в физических характеристиках. например, черные испытывают меньше физической боли, чем белые, и у них более толстые черепа и кожа.Интересно, что афроамериканцы и те, у кого нет среднего образования чаще, чем другие, поддерживали расовые стереотипы (Plous & Williams, 1995). Этот вывод показывает, как люди усваивают негативные стереотипы о себе.
Некоторые недавние инциденты, свидетельствующие о продолжающемся существовании расовых стереотипов, были отмечены в новостях (Plous & Williams, 1995).В 1991 году сотрудники полиции Лос-Анджелеса победивший афроамериканца Родни Кинга сослался на внутренний спор между афроамериканцами. как «прямо из« Гориллы в тумане »» (Plous & Williams, 1995, стр. 812). Сходным образом, в 1992 году подал в отставку директор Управления по борьбе с алкоголем, наркоманией и психическим здоровьем. после «сравнения молодых людей из городских районов с обезьянами в джунглях» (Plous & Williams, 1995, п.812).
Заключение и последствия
Важно точно определить уровень и характер предубеждений и стереотипов. афроамериканцев в современном обществе, если нужно эффективно вмешиваться в эти области (Plous & Williams, 1995). Однако для этого общество в целом должны смириться с тем фактом, что стереотипы и притеснения все еще существуют.Мы добились огромного прогресса со времен рабства и стереотипов, которые поддержал это. Тем не менее, похоже, что многие люди не знают об оставшихся стереотипах, негативное отношение и притеснение афроамериканцев. Потому что стереотипы такие часто принимается как истина, определение проблемы является решающим шагом вмешательства.
Также важно изучить, как стереотипы формируются и рассеиваются, чтобы вмешаться в проблему.Многие люди строят ожидания, основанные на своих убеждениях. и склонны игнорировать или отвергать информацию, которая не соответствует этим убеждениям. Эти люди ищут информацию, которая поддерживает стереотипы. Поэтому обнадеживающие людям может быть полезно распознавать информацию, которая соответствует стереотипам. в развенчании разрушительных стереотипов в обществе.
Таким образом, важно предоставлять людям информацию, которая бросает вызов стереотипам.Поскольку изображение афроамериканцев в СМИ было и остается благоприятным Для формирования стереотипов вмешательство в эту область — хорошее начало. В настоящее время афроамериканцы чрезмерно представлены в спортивных состязаниях (Peffley et al, 1997). Переоценка содержания телевизионных рекламных роликов, рекламы в журналах, фильмы, спектакли, культурные мероприятия, музейные экспонаты и другие средства массовой информации раскрывают, где афроамериканцы представительство необходимо увеличить.Нет ничего плохого в изображении Афроамериканский спортсмен. Однако это изображение этого изображения в исключении. других позитивных образов, что приводит к стереотипам (Hoffmann, 1986).
Наконец, рекомендуется знакомить людей с разрушительными, неточными стереотипами. Небольшой фокус-группы с участием представителей разных рас могут быть организованы через агентства, школы, университеты или церкви.Обсуждение расовых стереотипов и взглядов в безопасном формате позволит людям исследовать и, возможно, отбросить стереотипы. Физическим лицам могут переоценить свои собственные предубеждения и предубеждения и изменить себя. Благодаря непредвзятому процессу исследования возможность того, что люди, которые верят и увековечивать стереотипы делают это не из ненависти, а как средство защиты можно считать.Они могут делать это из-за незнания, привычки или страха, а не из злого умысла. Прекращая наше неверие и рассматривая каждого человека как личность, а не через глазами предвзятого стереотипа, мы можем начать это изменение с человека уровень. В результате может произойти разрешение на уровне сообщества и общества.
Список литературы
Андерсон, М.Л. и Коллинз П. Х. (1995). Раса, класс и пол: антология. 2-й. изд. Бельмонт, Калифорния: Wadsworth Publishing Co.
Бин А., Хэтч Дж. И Макнамара Б. (1996). Внутри маски менестреля: Чтения в Менестрели с черным лицом девятнадцатого века. Ганновер, Нью-Хэмпшир: издательство Уэслианского университета.
Боскин, Дж.(1986). Самбо: взлет и смерть американского шута. Нью-Йорк: Оксфорд University Press.
Кассуто, Л. (1997). Бесчеловечная раса: расовый гротеск в американской литературе и культура. Нью-Йорк: издательство Колумбийского университета.
Cheang, S.L. (1989). Цветовые схемы: загрузка Америки за четыре цикла.Нью-Йорк: Кухня.
Дэй, П.Дж. (1997). Новая история социального обеспечения. 2-е изд. Энглвуд Клиффс, Нью-Джерси: Прентис Холл.
Энгл, Г. Д. (1978). Это гротескная сущность: пьесы из сцены американского менестреля. Батон-Руж: Университет штата Луизиана.
Гоингс, К.W. (1994). Мамочка и дядя Моз: черные предметы коллекционирования и американские стереотипы. Блумингтон: Издательство Индианского университета.
Хэллоран, Дж. Д. (1967). Формирование и изменение отношения. Вестпорт, штат Коннектикут: Гринвуд Нажмите.
Хаверли Дж. (1969). Серия американских юмористов: негритянские менестрели, полное руководство. Нью-Джерси: Дом литературы.
Hurwitz, J., Peffley, M., & Sniderman, P. (1997). Расовые стереотипы и политическая взгляды черных в контексте благосостояния и преступности. Американский политический журнал Наука. 41, 30-60.
Джуэлл, С.К. (1993). От мамочки до скучать по Америке и за ее пределами: культурные образы и формирование политики США.Нью-Йорк: Рутледж.
Мюллер, Д. Дж. (1986). Измерение социального отношения: руководство для исследователей и практикующие. Нью-Йорк: издательство Teachers College Press.
Питерс, Дж. Н. (1992). Белое на черном: изображения Африки и чернокожих в популярном вестерне культура. Нью-Хейвен, штат Коннектикут: Издательство Йельского университета.
Макгроу Хилл.(1967). Весы для измерения отношения.
Плюс, С. и Уильямс, Т. (1995). Расовые стереотипы времен американского рабства: продолжающееся наследие. Журнал прикладной социальной психологии. 25, 795-817.
Рурбах О. (1968). Серия американских юмористов: Менестрель приколы и конец мужского справочника. 1968. Нью-Джерси: Дом литературы.
Смит, Дж. Д. (1993). Трактаты против отмены смертной казни и стереотипы против чернокожих: общие положения негритянской проблемы. Том 1. Нью-Йорк: Издательство Гарленд.
Смит, Дж. Д. (1993). «Преимущества» рабства: аргумент в пользу рабства, часть II. Vol 4. Нью-Йорк; Издательство Гарленд.
Таунсенд, К.(1969). Сериал американских юмористов: негритянские менестрели. Нью-Джерси: Литература Дом.
Витке, К. (1968). Тамбо и Кости: история американской менестрельной сцены. 2-й. изд. Нью-Йорк: Greenwood Press.
Ссылки VCU
Страница поддерживается Управлением по связям со студентами.
Стереотипы в тематических исследованиях MBA
Стереотипы часто подкрепляются словами, которые мы используем. И когда эти стереотипы не совпадают с показателями успеха на работе и дальнейшими неточностями в отношении пола, расы, национального происхождения, возраста или других характеристик статуса. Новое исследование показывает, что стереотипные модели проявляются в материалах, которые часто используются для обучения будущих лидеров: кейсы для преподавателей MBA. Мало того, что в этих случаях женщины и цветные люди представлены в недостаточной степени, их часто описывают с использованием стереотипных или несдержанных формулировок.Наиболее частыми тенденциями, выявленными в ходе исследования, были радикальные заявления о культурах или группах людей; описание поведения потребителей без контекста и с использованием стереотипов, язык, который усиливает традиционные гендерные роли, и объединение сегментации рынка со стереотипами. Учителя, использующие эти материалы, должны внимательно следить за тем, когда эти стереотипы проявляются в учебных кейсах, и помогать учащимся выявлять и обсуждать их. Например, профессора могут подумать о написании сопроводительного письма с советами о том, как уловить эти закономерности, и попросить студентов подчеркнуть любой потенциально проблемный язык и быть готовыми обсудить, как он повлиял на их оценку главных героев, потребителей или ситуации.Крайне важно, чтобы преподаватели обучали студентов тому, как выбор слов может сдерживать тех самых людей, которые нам нужны в наших организациях.
Стереотипы часто подкрепляются словами, которые мы используем. Например, когда исследователи недавно проанализировали массивные наборы текстовых данных, они обнаружили, что в 1910-х годах азиатов в США часто характеризовали такими словами, как «варварский» или «чудовищный», в то время как сегодня более распространены дескрипторы, такие как «пассивный» и «чувствительный».
Мы видим, как на рабочем месте разыгрывается стереотипный выбор слов. Объявления о вакансиях для профессиональных ролей часто приправлены стереотипно мужскими словами. Исследование, проведенное лабораторией женского лидерства, показывает, что стереотипы также влияют на то, как менеджеры составляют обзора эффективности и рассказывают о людях в обзорах талантов. У этих шаблонов есть последствия. Подбор слов часто усиливает неточные стереотипы о поле, расе, национальном происхождении, возрасте или других статусных характеристиках, создавая недостатка , когда эти стереотипы не совпадают с показателями успеха.
Основываясь на нашем опыте преподавания в программах MBA, мы подозревали, что похожие слова и стереотипы воспроизводятся в материалах, используемых в этих программах. Мы уже знаем из работы Лесли Саймонс и Эрминии Ибарра, что женщины-протагонисты не только немногочисленны (только в 9% случаев главными героями являются женщины), но и что они появляются в основном в «розовых» отраслях или ролях, как правило, единственные женщина в данном случае, и не описаны так подробно, как их коллеги-мужчины.И хотя с тех пор исследователи пытались написать более разнообразные тематические исследования с участием женщин-протагонистов (см. Список таких случаев HBS Gender Initiative здесь ), мы задались вопросом, изменилось ли изображение , изображающее женщин и главных героев из других недостаточно представленных групп, с течением времени. . Кроме того, мы хотели проверить, используют ли авторы кейсов стереотипный язык для описания этих главных героев.
В нашем исследовании мы рассмотрели 249 тематических исследований, которые преподавались в рамках основной учебной программы МВА Стэнфорда в 2015–2017 годах.Мы обнаружили аналогичные тенденции, описанные Саймонсом и Ибаррой. Только 16% главных героев составляли женщины.
Затем мы проанализировали текст, обучая наших ассистентов-исследователей читать тематические исследования и тщательно изучать описания главных героев, их ситуации и культурный контекст, чтобы искать потенциально стереотипные языковые модели. Мы обнаружили четыре способа, которыми писатели полагаются на стереотипы при описании людей и ситуаций в делах.
Тенденции стереотипов в тематических исследованияхШирокие высказывания о культурах .Некоторые тематические исследования включали обобщенные утверждения о культуре страны, часто без контекста, данных или конкретных примеров. На самом деле культура или группа людей более разнообразны, чем можно представить в широком смысле. Возьмите эти примеры. В Бенихана из Токио , автор описывает:
«скорость, с которой [японские повара в США] смогли подняться в американской операции Benihana по сравнению с довольно жесткой иерархией, основанной на классе, возрасте и образовании, с которой они столкнутся в Японии.”
Это предположение основано на стереотипах (которые также усиливают эти стереотипы) вместо того, чтобы предлагать соответствующие примеры «жесткой иерархии» и того, как они могут повлиять на поваров в Японии. В Azul Airlines автор процитировал главного героя, чтобы объяснить, почему он выбрал Бразилию в качестве местоположения для своей компании.
«Я заново выучил язык и просто влюбился во все, что есть в [Бразилии]. Красивые люди, хорошие пляжи, отличная еда — что тут не любить? И я думал, что бразильцы просто самые дружелюбные люди в мире.”
Здесь автор мог бы выбрать другой способ описать близость главного героя к Бразилии, включая данные или примеры, вместо того, чтобы процитировать его радикальное заявление.
Отсутствие контекста и закрепление стереотипов о поведении потребителей. Мы также видели стереотипы в описании мотивации или поведения потребителей. Вот несколько примеров из двух разных случаев применения Сиалиса, лекарства, отпускаемого по рецепту для лечения эректильной дисфункции (ЭД). В Cialis: A Segmentation and Targeting Dilemma (случай из Стэнфорда, который недоступен в Интернете) автор говорит, что ED:
«… может привести к дополнительным психологическим эффектам, например, к снижению чувства мужественности и близости к партнеру.Более 90% мужчин и женщин сообщили, что уверенность в сексуальных способностях мужчины имеет решающее значение для хороших любовных отношений ».
Хотя исследования, возможно, показали снижение чувства мужественности, это заявление в том виде, в каком оно написано, усиливает стереотип о том, что сексуальные способности мужчины являются и должны быть важны для его чувства мужественности. В Product Team Cialis: Getting Ready to Market автор включает раздел о партнерах мужчин, страдающих эректильной дисфункцией, и описывает только партнеров-женщин.Если бы в исследование были включены только партнеры-женщины, автор мог бы признать это и отметить, что Сиалис используется не только гетеросексуальными мужчинами.
Поощрение гендерных стереотипов и усиление гендерных ролей . В случаях с женщинами-главными героями авторы обычно включали детали, которые усиливали стереотипы о женщинах как об общине и о мужчинах как об агентах. Мы также обнаружили, что авторы использовали дескрипторы или выделяли детали для женщин, которые обычно не используются для главных героев-мужчин — и не имели отношения к учебным пунктам.Например, в Heidi Roizen , автор включил эту цитату:
«Она веселая, любит улыбаться и очень интересная. Если бы вы встретили ее за пределами работы, когда она была со своими детьми, вы, вероятно, подумали бы: «Вот это хорошая мама», и не заметили бы, что разговаривали с капитаном индустрии ».
Этот тип описания не только укрепляет стереотипы о том, что женщины являются коллективными людьми, но также без необходимости противопоставляет «хорошую маму» «капитану индустрии».”
Точно так же авторы часто включали цитаты, которые продвигают и усиливают гендерные роли. В деле Тамаго-Я из Японии: доставка коробок для завтрака на работу содержит цитату: «Конечно, обед, приготовленный женой, лучший, а наш — второй». Это можно было легко отредактировать, чтобы сказать, что главный герой признал, что «домашние блюда лучше всего». В Lincoln Electric Co. , цитата: «Большинство из них — просто мамаши мальчики и не хотят выполнять работу», сдерживает мужественность и укрепляет норму мужчин как кормильцев.
Конфликт стереотипов и сегментация маркетинга . Тематические исследования в области маркетинга и рекламы могут быть особенно сложными, поскольку авторам необходимо фиксировать, как различные организации идентифицируют и описывают личности, которые часто основываются на стереотипах. Возьмем этот пример. В деле The Economist автор пишет: «Демографический состав Kindle — это« не 25-летний ботаник-гаджет, а 50-летняя женщина, читающая романы »». Дело не в том, что авторы дела не должны включать маркетинговую стратегию или язык, который компании используют для описания клиентских сегментов.Однако инструкторы, использующие эти кейсы, могут объяснить, что сегменты рынка и стереотипы не обязательно одинаковы, и что, когда компании полагаются на стереотипы, они могут непреднамеренно упускать из виду определенных сотрудников или клиентов, которые не соответствуют стереотипу.
Как бросать вызов стереотипамНаша цель как преподавателей должна заключаться в том, чтобы учащиеся любого пола, расы, национального происхождения, возраста или социального статуса видели себя лидерами или узнавали о лидерах, которые не похожи на них подлинным, а не стереотипным образом.Это не означает, что авторы кейсов и преподаватели должны делать вид, будто стереотипов не существует, но они должны знать о них и помогать своим ученикам развивать это понимание.
Предлагаем несколько предложений для инструкторов.
- Проведите аудит языка в случаях, которые вы представляете . Выбирая кейсы для обучения, внимательно изучите используемый язык. Обратите особое внимание на описание культур, главных героев, поведения потребителей или сегментации рынка.Возможно, вы не сможете или не захотите полностью избежать случаев с проблемной лексикой, но если вы знаете, что она существует, вы можете помочь учащимся учиться на ней (см. Ниже).
- Удалить или контекстуализировать стереотипный язык . Если вы пишете случай, обратите внимание на выявленные нами стереотипные тенденции. В большинстве случаев дескрипторы, подобные приведенным выше примерам, предназначены для улучшения взаимодействия с персонажами, но не обязательно имеют отношение к делу. Если вы не уверены, нужны ли они, попробуйте удалить их и посмотрите, читается ли дело так же хорошо.Если можете переписать корпус, сделайте это. Если дело отражает реальную ситуацию, когда стереотипы действительно повлияли на исход дела, отметьте это в письменной форме.
- Научить школьников определять стереотипы . Напишите сопроводительное письмо с советами о том, как уловить эти закономерности, и попросите учащихся подчеркнуть любой потенциально проблемный язык и быть готовым обсудить, как он повлиял на их оценку главных героев, потребителей или ситуации. Используйте приведенные ниже вопросы, чтобы обсудить негативные последствия этих стереотипов.Для любых написанных вами кейсов подумайте о том, чтобы предложить сопроводительное письмо преподавателям, преподающим кейсы.
Мы разработали серию вопросов, чтобы помочь преподавателям и студентам выявить стереотипы в кейсах и других учебных материалах.
Вопросы для выявления стереотипов в кейсе бизнес-школы и других учебных материалах
Область фокусировки | Вопросы, которые нужно задать |
Описание стран |
|
Гендерные стереотипы и роли |
|
Другие групповые стереотипы |
|
Рекламный контекст |
|
Источник: Сара А.Soule ET AL. | HBR .org © |
Эти уроки не предназначены только для занятий в классе. Уроки здесь также могут быть использованы людьми, разрабатывающими учебные материалы в более широком смысле — в талантливых и обучающихся организациях, в онлайн-инструментах и в классах всех видов. Крайне важно, чтобы преподаватели обучали студентов тому, как выбор слов может сдерживать тех самых людей, которые нам нужны в наших организациях. Избавившись от стереотипных моделей и переписав язык лидерства, мы можем начать вносить изменения, по одному маленькому и важному шагу за раз.
Противостояние азиатско-американским стереотипам — The New York Times
Американцы азиатского происхождения также отстают в доходах. Американские азиатские мужчины с высшим образованием зарабатывают на 8 процентов меньше, чем белые. Хотя американские женщины азиатского происхождения, вероятно, будут зарабатывать столько же, сколько белые женщины, они с меньшей вероятностью будут занимать руководящие должности.
Что увековечивает эти стереотипы? Что можно сделать, чтобы изменить мышление?
KR: Часть решения — дать американцам азиатского происхождения больше возможностей проявить себя как лидеры.Таким образом, вместо того, чтобы просто видеть в сотруднике технически компетентного человека, менеджеры могут дать им больше шансов руководить проектами и спокойно идти на небольшой риск, предоставляя им эти начальные возможности.
В то же время американские служащие азиатского происхождения могут сделать больше, чтобы показать, что они «лидерские качества». Они могут создать портфель возможностей для лидерства вне работы посредством благотворительной и филантропической деятельности, а также они могут сделать больше, чтобы начать бросать вызов стереотипу азиатских тихих людей, больше подвергая сомнению решения и предлагая конструктивную критику управленческих и исполнительных решений.
JL: Мы с Картиком думаем немного иначе по этому поводу. Я согласен с тем, что менеджеры должны предоставлять больше возможностей американцам азиатского происхождения для демонстрации своих лидерских навыков, но я также считаю, что нам нужно более широко и критически относиться к качествам, которые делают хорошего лидера. Мы склонны считать, что лидеры должны быть смелыми, дерзкими и громкими, но это предположение отдает предпочтение мужчинам, и в особенности белым мужчинам, которые с большей вероятностью будут развивать и проявлять эти качества.
Но взглянув на некоторых руководителей высшего звена страны, мы обнаруживаем, что их в первую очередь называют слушателями. Их также описывают как командных игроков, которые скорее чуткие, вдумчивые, уравновешенные и взвешенные, чем смелые и дерзкие.
Более широкий взгляд на качества, которые делают хорошего лидера, и признание того, что различные модели лидерства могут быть столь же эффективными (если не более), чем традиционные, расширит возможности лидерства не только для американцев азиатского происхождения, но и для женщин и других людей. меньшинства.Это также принесет пользу членам организации, которые могут реагировать более позитивно и работать более эффективно, видя у руля более разных лидеров.
И как эти стереотипы влияют на американских кандидатов азиатского происхождения в политике? Похоже, что любому кандидату будет непросто преодолеть это препятствие.
Почему не все стереотипы плохи | Журнал Think
LENS Бизнес, право и политика
Почему не все стереотипы плохи
ФОТО: Джейн Стерретт / Тайспот
Мы часто путешествуем по нашему быстро меняющемуся и сложному миру, используя ограниченную информацию для принятия сложных решений.Но выбрать правильный путь непросто, — сказал Дейл Нэнс, доктор юридических наук, профессор права Джона Гомера Каппа в Case Western Reserve. В своей новой книге «Бремя доказательства: дискриминационная сила, весомость доказательств и стойкость веры» Нэнси углубляется в процесс принятия сложных решений в условиях неопределенности. А на студенческом семинаре, который он проводил в этом году, Нэнси сосредоточился на использовании стереотипов во всем, от регулирования опасных собак до профилирования потенциальных террористов. Мы попросили его объяснить плюсы и минусы обобщений.*
Дейл Нэнс, профессор
Многие люди уклоняются от идеи принимать решения, основанные на стереотипах. Почему? Стереотип имеет негативный оттенок. Но стереотип — это просто обобщение того, как ведет себя группа людей. Он может быть статистически точным, но не универсальным. Многие считают, что мы не должны принимать решения, влияющие на человека, на основе стереотипа, даже если он статистически точен. Предположим, человек хочет принять решение, полагаясь на одно обобщение: «Дети, воспитываемые одинокими родителями, с большей вероятностью будут вовлечены в преступную деятельность.«Кто-то другой может ответить:« А как насчет детей-одиночек, которые не соответствуют этому обобщению? »Одно дело — оспорить обобщение как неточное или предложить другое обобщение для использования в конкретном контексте. Другое дело — сказать мы должны игнорировать точное обобщение только потому, что из него есть исключения. Настоящий вопрос заключается в следующем: что делает некоторые виды использования стереотипов неуместными, а другие — уместными?
Какие есть примеры полезных стереотипов?
Возрастные требования.Большинство согласны с тем, что человек должен достичь определенного возраста, чтобы голосовать или водить машину. Ни то, ни другое не основано на общепризнанных обобщениях: некоторые 25-летние не должны голосовать, а некоторые 16-летние будут достаточно компетентны для этого. Некоторые 12-летние вполне могут водить машину. Индивидуальное тестирование не всегда является действенным решением таких проблем. Тестирование дорогое удовольствие и не без собственных ошибок и злоупотреблений. Представьте себе противоречия, которые возникнут при любом индивидуальном тесте на компетентность избирателя. Кому можно было бы доверить разработку такого теста? Даже для чего-то вроде навыков вождения, если мы уверены, что подавляющее большинство 12-летних будут плохими водителями, стоит ли тратиться на то, чтобы дать всем 12-летним возможность пройти какой-нибудь тест, который большинство из них не пройдет? ?
Как же тогда нам думать о стереотипах?
Во-первых, наивно утверждать, что нельзя использовать обобщение о классе людей, если оно не является универсальным — мы постоянно используем такие стереотипы и без них были бы парализованы.Во-вторых, выясните, каким образом использование стереотипа может пойти не так.
Важно, как и определение того, когда уместна какая-либо альтернатива, например индивидуальное тестирование. Многие обобщения, например, основанные на расе, поле или религии, по праву подлежат особой проверке из-за их неправильного исторического использования. Но даже здесь было бы ошибкой сказать, что использование стереотипа «неправильно» только потому, что существуют исключения из того обобщения, на котором он основан.
— Эрин Петерсон
Преодоление расовых стереотипов // Консультационный центр университета // University of Notre Dame
- На главную ›
- Набор инструментов для самопомощи›
- Мультикультурная осведомленность ›
- Преодоление расовых стереотипов
Что такое расовые стереотипы?
Расовые стереотипы — это автоматические и преувеличенные мысленные образы, которые мы имеем в отношении всех членов определенной расовой группы.Когда мы создаем стереотипы о людях по признаку расы, мы не принимаем во внимание индивидуальные различия. Поскольку наши расовые стереотипы настолько жесткие, мы склонны игнорировать или отбрасывать любую информацию, которая не соответствует сложившемуся стереотипу о расовой группе.
Как нам развивать расовые стереотипы?
Мы развиваем наши расовые стереотипы разными способами. На очень простом уровне человеческая природа разделяет людей на категории. Это наш способ сделать сложный мир проще.С раннего возраста мы учимся распределять людей и предметы по категориям. Однако, когда мы очень молоды, мы склонны уделять меньше внимания приписыванию ценностей этим категориям. По мере того, как мы становимся старше и находимся под влиянием родителей, сверстников и средств массовой информации, наша тенденция обозначать различные расовые группы как высшие / хорошие или низшие / плохие значительно возрастает. Кроме того, чем меньше мы контактируем с определенной расовой группой, тем больше вероятность, что мы будем испытывать к ней негативные чувства. Любой негативный опыт общения с членом определенной группы усиливает наши расовые стереотипы и вызывает опасения по поводу определенных рас.Основываясь на своих страхах, мы развиваем менталитет «мы против них», который имеет тенденцию быть самозащитным по своей природе. В результате мы упускаем возможность учиться и преуспевать в наших различиях.
Вредны ли наши расовые стереотипы?
Некоторые люди могут сказать: «Нет ничего плохого в том, чтобы иметь расовые стереотипы или шутить на основе расовых или этнических стереотипов. Люди в наши дни настолько политкорректны, что им нужно просто расслабиться. В любом случае, в каждом стереотипе всегда есть доля правды.В некоторых случаях все вышеперечисленное может быть правдой. Однако в большинстве случаев расовые стереотипы вредны, потому что игнорируют всю человечность и уникальность всех людей. Когда наши представления о разных расах искажены и стереотипны, это унижает, обесценивает, ограничивает и причиняет боль другим. В некоторых случаях у людей, на которых постоянно навешивают негативные ярлыки, начинает развиваться чувство неполноценности. Иногда это чувство неполноценности может приводить к самоисполняющимся пророчествам, которые закрепляют стереотип.Расовые стереотипы также могут способствовать возникновению чувства ненависти и агрессии, что может привести к ложному чувству собственной правоты и превосходства. Для тех, кто обладает властью, это может привести к дискриминационным и расистским действиям.
Как нам преодолеть наши расовые стереотипы?
Из-за их вредного воздействия мы должны взять на себя серьезное обязательство попытаться преодолеть наши расовые стереотипы. Этого можно достичь, сначала признав, что мы люди и что мы действительно питаемся расовыми стереотипами.Затем мы должны работать, чтобы лучше осознавать наши внутренние мысли и чувства и то, как они влияют на наши убеждения и действия. Когда у нас есть стереотипное представление о расовой группе, мы должны дополнить его альтернативной мыслью, основанной на фактической информации, которая опровергает стереотип. Мы можем получить эту фактическую информацию, покинув свои зоны комфорта и открыв себя людям разных рас. Мы должны быть готовы к честному диалогу с другими о расе, который временами может быть трудным, рискованным и неудобным.Мы также должны искать в СМИ реалистичные и позитивные изображения различных рас. Посещение церквей, спектаклей, концертов и фильмов, посвященных разнообразию, также расширит наше мировоззрение. По мере того, как мы узнаем больше и узнаем о расовых группах, не только уменьшатся наши расовые стереотипы, но и мы станем лучше подготовлены, чтобы обучать других и бросать им вызов об их расовых стереотипах. Изменяя себя, мы можем вызывать изменения в других с помощью наших примеров и качества наших разговоров.Поступая так, мы работаем над созданием общества, в котором все расы будут оценены, оценены и приняты.
.